НОСИ́ЛКИ, лок, мн.
1. Пристрій для перенесення вантажів, людей і т. ін. — Максиме, бери тачку. А ти, Якове, будеш з Даркою носилками вдвох носити, поки ще є пісок на возі (Л. Укр., III, 1952, 665); В будинок прийшли з носилками санітари і почали зносити поранених і вбитих на перший поверх (Гончар, III, 1959, 164); Найпростіші носилки робляться з міцного мішка, матраца, зшитих простирадл (В дорогу, 1953, 170); Коли Оксен підійшов ближче, то побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому (Тют., Вир, 1964, 28).
2. Пристрій для пересування, який переноситься людьми або в’ючними тваринами і формою нагадує фаетон. В Аджанті ми бачили й таке: одна пишна леді вмостилася на носилках з зручним сидінням, і хлопчики понесли її на гору до храмів (Минко, Намасте.., 1957, 28); Далі, до самого Тібету, вона пересувалась уже в носилках (Видатні вітч. географи.., 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 444.