НОСИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто наділений, володіє чим-небудь (талантом, ідеями і т. ін.). Математичної носитель голови, Сорока телепень був у житті недбалий (Рильський, II, 1946, 195); Була [мати] того переконання, що й кожний опришок — то Довбуш, втілення сили й правди.. Всі вони однакові, всі — носителі істини (Хотк., II, 1966, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 445.