НОСОГЛО́ТКА, и, ж., анат. Верхня частина глотки, яка міститься позаду носової порожнини і переходить у середню частину глотки. Порожнина середнього вуха сполучається з носоглоткою євстахієвою трубою (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162); Верхні дихальні шляхи, які починаються з порожнини носа та носоглотки, у дітей значно вужчі, ніж у дорослих (Шк. гігієна, 1954, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 446.