НОТАРІА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до посвідчення й оформлення юридичних актів, різних документів і т. ін. Обласний суд забезпечує організаційне керівництво роботою районних (міських) народних судів і нотаріальних контор (Наука.., 8, 1960, 8); Нотаріальні дії; // Завірений нотаріусом. — Я міг би одним махом всю твою хитрість розбити. Цей нотаріальний документ не тільки міг би знищити, а й віддати під суд нотаріуса, який оформив незаконну угоду (Бурл., Напередодні, 1956, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 447.