НО́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до но́та11, 3. Нотна бібліотека; Нотні книжки.
∆ Но́тна а́збука див. а́збука; Но́тний знак — те саме, що но́та11. Вони нам залишилися навік, Ті чорні візерунки нотних знаків… (Рильський, III, 1961, 248); *У порівн. На стовпах сидять якісь пташки, яскравопері, ситі, наче нотні знаки (Кучер, Трудна любов, 1960, 203).
2. Признач. для написання нот. На другому столі.. лежали розгорнуті нотні листки паперу (Н.-Лев., І, 1956, 448); По п’ять рядів ідуть лінійки нотні, Німі і чорні знаки виступають, Що розцвітуть колись огнями сурем, Медовими розливами скрипок (Рильський, II, 1960, 92); * Образно. Вогні, вогні… Велична симфонія, написана вогнями на нотних паралелях вулиць (Руд., Остання шабля, 1959, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 448.