НОЧІ́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що нічлі́г. — Товариші, час і про ночівлю подумати — сонце заходить! (Вас., II, 1959, 155); На ночівлю зупинились у похмурого румуна (Гончар, III, 1959, 14); Три літа пас вівці у полі, Коня на ночівлю водив (Дор., Серед степу.., 1952, 94); Вчора вона ледве дошкутильгала до ночівлі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 448.