НУДНЕ́НЬКО, розм. Присл. до нудне́нький. Та що й казать: Петро пішов у славу! Але Петрові все нудненько щось стає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 451.