Нуждений, а, е.
1) Крайне нуждающійся.
2) Плохой, жалкій. Коли на тім нужденім полі забачуся в щасливій долі? Грин. III. 632.
3) Измученный. Розважає душу вбогу, нуждене серденько. К. Дз. 130.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 572.