НУМ, виг., рідко. Те саме, що ну́мо1. Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись. Дякою нас тоді люди згадають — Нум же! До праці берись! (Гр., І, 1963, 6); [Пріся:] І справді, сестри, — нум варити пиво! (Коч., П’єси, 1951, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 455.