НЯВЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. нявча́ти і звуки, утворювані цією дією. Лиш виття собаки чути, лиш ходу самотню часом та нявчання пожадливе невгаваючих котів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.