НЯ́НЬКА, и, ж. Жінка або дівчина, що доглядає дитину. Де багацько няньок, там дитя каліка (Укр.. присл.., 1955, 128); Ще бувши кріпачкою, мати моя була взята до дідички Чернишки.. в ролі бонни чи няньки до її дітей (Сам., II, 1958, 409); * Образно. [Пронашка:] Комсомольцеві няньки не потрібні!.. (Мик., І, 1957, 249); — Самі впораємось! Без няньки! — забурунило внизу між возами (Гончар, II, 1959, 111); * У порівн. Йому навіть жаль стало тих апаратів, він так довго ходив коло них, наче нянька біля дитини (Коцюб., II, 1955, 94).
Бу́ти (ста́ти) за ня́ньку, заст. — служити нянькою у заможних людей. — Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, — сказала Терлецька (Н.-Лев., III, 1956, 55); — Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку, лише звезіть наш хліб та складіть у стодолу! (Коцюб., І, 1955, 15); Годи́тися в няньки́ — мати відповідний вік для того, щоб бути нянькою при малій дитині. — Що ж, дівчині дев’ятий іде, — в няньки годиться (Крот., Сини.., 1948, 25); Менша [дочка Яресьчихи] — Вустя годилася кому-небудь у няньки (Гончар, Таврія, 1952, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.