НЯ́НЬЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., з ким — чим.
1. Те саме, що ня́ньчити. — От тобі, мамо, Митрик! Няньчись з ним, тіш його (Кв.-Осн., II, 1956, 456).
2. Приділяти кому-, чому-небудь занадто багато часу, уваги; панькатися з кимсь, чимсь. — Вже розпарилась!.. Хвороби схопиш, а тоді няньчитися з тобою, — сердито бубоніла мати (Збан., Сеспель, 1961, 368); Сагайда, певний за своїх "гренадерів" (а з новачками хай няньчиться Кармазин та Черниш!), міг спокійнісінько.. точити ляси з приятелем (Гончар, III, 1959, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.