НІМО́ТНО. Присл. до німо́тний. Вітряки змахували крилами з скрипом і застигали німотно до нового подуву (Бурл., О. Вересай, 1959, 48); Поглянув [Максим] через плече на стіл, де німотно чекав його повернення прилад, так старанно і дбайливо змонтований його руками (Рибак, Час.., 1960, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 425.