НІРВА́НА, и, ж. За містичними уявленнями буддистів — блаженний стан спокою "людської душі", що досягається шляхом повного відмовлення від усіх життєвих турбот, чуттєвих бажань; // Місце, де перебувають "душі" в такому стані. Я ростиму й сам в безмежність, Все проникну, все прогляну, Все скоштую [скуштую] — вище — глибше — І розвіюся в нірвану (Фр., XI, 1952, 310); Фея — твоя кохана — срібною імлою розвіялася по таємних лугах нірвани… (У. Кравч., Вибр., 1958, 300); // перен. Стан спокою, блаженства. А пахне море.. знаменито.. Тіло застигає в нірвані, ніби отруєне морською диявольщиною (Ю. Янов., II, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 426.