НІСЕНІ́ТНИЙ, а, е. Позбавлений розумного змісту; безглуздий. Він силкується оту нісенітну уяву розпорошити здоровими думками (Коцюб., І, 1955, 118); Найбільше винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат (Шовк., Інженери, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 427.