НІТРО́ХИ, присл. Те саме, що ніскі́льки 2. Ця мова [адвоката] нітрохи Петра не заспокоїла (Март., Тв., 1954, 121); Нітрохи дивним не здавалось, Що з гудінням, з рокотом громів У тумані вранішнім зливались Голоси жагучих солов’їв (Рильський, II, 1960, 15); На здивування старого Арсен нітрохи не образився й відповів цілком спокійно (Дмит., Розлука, 1957, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 428.