НІЧЛІ́Г, у, ч.
1. Зупинка де-небудь на ніч, щоб поспати, відпочити. Час був подумати про нічліг (Кач., II, 1958, 433); Вирішили проситись на нічліг, тим паче, що небо захмарилося і почав накрапувати дощ (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 125); // Пасіння робочої худоби вночі. Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг.. Вже скінчивсь нічліг (Фр., XIII, 1954, 181); Замфір по вечері повів коні на нічліг у свій виноградник, де поміж деревами росла густа трава (Коцюб., І, 1955, 211).
2. Місце для сну і відпочинку вночі. Всіх батьки гостинно приймали і давали нічліг, коли гості цього просили (Гжицький, У світ.., 1960, 90); // Приміщення, в якому ночують. Стояв лютий мороз, дув вітер. Нічліг тільки що одперли (Тесл., З книги життя, 1949, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 429.