НІЯКІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ. запереч. Зовсім, абсолютно ніякий (у 1 знач.). Ніякісінький звук не тривожив мертвої тиші (Н.-Лев., IV, 1956, 347); Жовта лисиця, правуючи своїм пухнастим хвостом, стрімголов пробігла мимо, не звернувши на людину ніякісінької уваги (Донч., III, 1956, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 431.