ОБ’ЄКТИ́В, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до предмета, який спостерігають або фотографують. Найважливіші оптичні частини мікроскопа — це окуляр та об’єктив (Практ. з анат. рослин, 1955, 3); — Тільки нап’явся [Солонина] чорним сукном, аби навести на танцююче коло об’єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух (Коцюб., 1. 1955, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 495.