ОБ’ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБ’Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док.
1. Надмірно наїдатися, переповнюючи шлунок. Брак апетиту вів за собою усильні запрошування, а великий апетит — благання не об’їдатися (Коцюб., І, 1955, 329); А що коли Ванюта, який вчора об’ївся сушених вишень, занедужає? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 105).
◊ Блекоти́ об’ї́стися див. блекота́.
2. тільки недок. Пас. до об’їда́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509.