ОБА́РВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБА́РВИТИ, влю, виш; мн. оба́рвлять; док., перех.
1. Покривати або насичувати фарбою, барвником; забарвлювати. Потекли крапельки червоні по прутиках-гілочках, обривалися — падали на землю. Калюжку обарвили вишнево (Головко, І, 1957, 141); // Надавати чому-небудь певного кольору, забарвлення. Зійшло ясне сонце, обарвило в рожевий колір клубки білого диму (Стар., Облога.., 1961, 71).
2. перен. Оздоблювати, прикрашати що-небудь. Єля повторила сказане, обарвивши слова магнатів новими прикрасами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 10); Днем кожним, подібним до цвіту, готов я обарвить твій шлях (Сос., Солов. далі, 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.