ОБА́ЧНО. Присл. до оба́чний. Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає, та й то не смачно (Укр.. присл.., 1955, 48); Отець Харитін любив.. пожартувати.. Але з своєю Онисією Степанівною він жартував дуже обачно та обережно (Н.-Лев., III, 1956, 165); З-за рогу виринув ще один гурт. На цей раз Сахно обачно поступилася (Смолич, І, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 464.