ОББИВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який оббиває що-небудь (у 4 знач.). На плотах, шлюпках, понтонах, ботах оббивальники з інструментом у руках обробляли корпус судна (Рад. Укр., 5. XII 1953, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 464.