ОББРИ́ЗКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до оббри́зкувати. Мокрі каменюки посеред води, раз у раз оббризкувані водою, вистирчали [виступали] де-де з сивої мряки (Фр., IV, 1950, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 466.