ОББРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОББРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Обливати, обляпувати краплинами чого-небудь рідкого. Помер його батько. На фабриці тріснула форма, оббризкало його кипуче залізо, попалило (Ірчан, II, 1958, 119); // безос. Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком (Тют., Вир, 1964, 89); * Образно. Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева і шляхи (Стельмах, II, 1962, 28).
2. спец. Обливати дрібними краплинами якогось отруйного розчину (для знищення шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських рослин і т. ін.); обприскувати. Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризкуючи буряки (Вишня, І, 1956, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 466.