ОББУДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббудува́ти. Жиле приміщення оббудоване з двох чи трьох боків господарчими прибудовами (Дерев. зодч. Укр., 1949, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 467.