ОБВАЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвалува́ти 1. З глибокої обвалованої канави не було видно, що діється на аеродромі (Перв., Дикий мед, 1963, 17); У багатьох річок русла штучно обваловані для запобігання їх розливу (Геол. Укр., 1959, 676).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 468.