О́БВІ́Д, о́бво́ду, ч. Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь. Чорний обвід коло очий [очей] ще більше почорнів (Стеф., І, 1949, 101); Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (Сам., І, 1958, 128); Неначе дзеркало прозоре В обводі ясно-золотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним (Рильський, III, 1961, 255); // Зовнішні обриси, контури круглого або кругоподібного предмета; овал. Ватя обернула очі до Леоніда Семеновича, ловила його погляд, обвід його лиця (Н.-Лев., IV, 1956, 90); Мимоволі окинула [Устина] .. хижий обвід рота, драглисте воло (Стельмах, Хліб.., 1959, 403); // Величина, розмір зовнішньої лінії круглого або кругоподібного предмета; окружність. Обвід башти зверху досить вільно охопили, взявшись за руки, шість засуджених (Ле, Вибр., 1939, 240); Обвід грудної клітки.
В о́бві́д — обводячи, оточуючи що-небудь; по колу. З міцної кедрини Над водою тією в обвід Він поставив цямрини… (Павл., Бистрина, 1959, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 472.