ОБГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Бувати в багатьох місцях, у багатьох людей, загадуючи що-небудь. — Нам ніколи, тітко, — відказав Микола. — До комбайна обгадуємо. Треба рятувати хліб (Логв., Літа.., 1960, 7); Соцький не став далі говорити: йому треба обгадати ще цілий куток, нема коли ставати на розмову (Кач., Вибр., 1947, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 475.