ОБГОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати голим, непокритим. Обголіли дерева восени (Сл. Гр.).
2. розм. Зубожіти, збідніти. — Тепер от і сам обголів так, що й пучки лізуть із чобіт (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 477.