ОБГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех.
1. Очищати, згрібаючи, відгортаючи що-небудь з поверхні. Батько звільна брав кліщами розпалене залізо, обгрібав його молотком із вугля (Фр., IV, 1950, 90).
2. Підгрібати з усіх боків, згрібати кругом чого-небудь (граблями, вилами і т. ін.). Катря злізла з стіжка. Обгребла його чепурненько (Головко, II, 1957, 1991.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 480.