ОБДРЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. Зачіпаючись об що-небудь гостре, колюче, пошкоджувати в багатьох місцях подряпинами (шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); обдирати. Кинулася [Левантина] бігти, збиваючи до крові ноги, обдряпуючи собі гілками руки, обличчя (Гр., II, 1963, 293); Коли яка [курка] одіб’ється од рук та почне нестись попід густою дерезою, обдряпає собі баба руки, і одіж, і вид, поки знайде неслухняну (Дн. Чайка, Тв., 1960, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 483.