ОБЕЗЗЕМЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Який втратив право власності або якого позбавили права власності на землю. Обезземелені селяни йшли в міста або переселялись до колоній (Нова іст., 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 487.