ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗНАДІ́ЯТИ, ію, ієш, док., перех. Позбавляти надії. Історія з Людмилою Галаган, що так взаємини з нею і не зайшли далі "шапочного" знайомства, не обезнадіювала хлопця (Головко, II, 1957, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 487.