ОБКИ́ДАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати1. В хату всунувся Йонька, весь обкиданий снігом, а з ним якийсь чоловік у башлику (Тют., Вир, 1964, 523); Материна торба з-під насіння чорна,.. обкидана по краях чорно-червоною заполоччю (Кос., Новели, 1962, 100); * Образно. Його засушене обличчя хоч зараз вставляй у рамку мучеників, коли б не псували всього виразу недобрі і неспокійні очі, обкидані грубими петлями прожилок (Стельмах, І, 1962, 364).
ОБКИ́ДАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати2. Меланія, Тимофіївна стояла в обкиданому березовою лісою закутку (Десняк, Опов.., 1951, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 511.