ОБКЛА́ДЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обкла́сти. Христина Максимівна сиділа в машині, обкладена вузлами й кошиками (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 108); Криничка була дбайливо і вміло обкладена камінням (Гжицький, Опришки, 1962, 83); Вікна були обкладені квітчастою мозаїкою (Н.-Лев., IV, 1956, 15); Зараз простори Сиваша були поглинуті туманом, мороком, обкладені з неба важкими осінніми хмарами (Гончар, II, 1959, 401); У 1773 р. англійські купці привезли в Бостон велику партію чаю. Чай був обкладений податком (Нова іст., 1956, 32); // обкла́дено, безос. присудк. сл. Головне місце на возі займала.. бочка, до якої притулилася скриня.. Все це було обкладено лопатками, відрами, бляшанками (Коцюб., І, 1955, 225).
2. у знач. прикм. Який покрився білим нальотом при захворюванні (про язик, горло). Чай з напару [розхіднику звичайного].. вживають при болях у животі,.. обкладеному язику (Лікар. рослини.., 1958, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 512.