ОБКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКОСИ́ТИ, кошу́, ко́сиш, док., перех.
1. Скошувати траву, бур’ян і т. ін. навколо чого-небудь. Він так і залишив квітку із густим кущиком трави в її зеленому храмі і, обережно обкосивши, пішов далі (Тют., Вир, 1964, 252); // Скошувати рослинність по краях якої-небудь ділянки. Недалеко від дороги хтось обкошував ниву (Цюпа, Назустріч.., 1958, 450).
2. Викошувати, скошувати щось на певній ділянці. Косарі, у білих сорочках, обкошували береги (Десняк, Десну.., 1949, 260); Коли б його пустити з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб (Довж., Зач. Десна, 1957, 495).
3. перев. док., розм. Викосити, скосити все кому-небудь. Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18).
4. розм. Косячи, випереджати кого-небудь.
5. Косячи, надавати потрібних якостей (косі). Обкосити косу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 514.