ОБКРУЖЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. перех. і неперех. Обійти, об’їхати і т. ін. навколо кого-, чого-небудь. Ще раз обкружлявши стайню, гуцули попрямували додому (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 236).
2. перех. Кружляючи, часто змінюючи напрям руху, проїхати, пройти і т. ін. певну відстань. За оці кілька день, мабуть, верств із сотню обкружляв [Невкипілий] усюди по селах (Головко, II, 1957, 259).
3. неперех. Описати круг у повітрі над чим-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 515.