ОБЛАГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, ОБЛАГОРО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Ставати благороднішим, вищим у моральному, духовному відношенні. Перетворюючи природу, вони [будівники Каховського моря] самі вже змінились, облагородились, виросли духовно (Довж., Зач. Десна, 1957, 608); // Ставати більш вишуканим, витонченим.
2. спец. Поліпшуватися (про породу, якість і т. ін.).
3. заст. Підноситися у вище звання, стан.
4. тільки недок. Пас. до облагоро́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 517.