ОБЛА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., чим, заст. Володіти. Мій брат буде обладувати полем (Сл. Гр.); Чим обладуєм ми, те приємніше нам; хоч ми й іншого прагнем давно (Др. Хмара, Вибр., 1969, 166).
ОБЛА́ДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., заст. Обладнати, спорядити. Обладували вози в дорогу (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 518.