ОБЛЕДЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обледені́ти. Порізаними, липкими від крові руками Яресько хапається в темряві за мерзлу обледенілу землю (Гончар, II, 1959, 437); Біля сліпої шкапини метушився змучений, обледенілий водовоз (Ільч., Серце жде, 1939, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 521.