ОБЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обли́ти. Танк, облитий пальним і мастилом, палав серед поля (Перв., Дикий мед, 1963, 469); Килимок, яким так любив хизуватися Оксен перед іншими головами колгоспів, зіжмаканий і облитий чорнилом (Тют., Вир, 1964, 329); Стоять зачаровані, сяйвом облиті сади ароматні, запашнії квіти (Крим., Вибр., 1965, 48).
◊ Мов (як, на́че, ні́би і т. ін.) водо́ю обли́тий — дуже розгублений, приголомшений. Петрусь стояв перед нею, мов облитий зимною водою (Фр., IV, 1950, 30); Вона повернулась додому наче водою облита (Баш, На.. дорозі, 1967, 78); Денис стояв покірливий, як водою облитий, і тільки холодний погляд очей говорив про те, що він не збирається когось слухати (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 524.