ОБЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Обколупувати, оббивати частинками, шматками. Хура.. облупує на носі святого давній віск і стає перед ним на коліна… (Вас., II, 1959, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 531.