ОБЛІКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Особа, яка веде облік чого-небудь. Обліковець Марія Щербань.. зосереджено пересувала пошерхлим пальцем чорні кружальця на рахівниці (Жур., Вечір.., 1958, 8); Вслід за мною йшла [Векла] до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 526.