ОБЛІТА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ОБЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. перех. і неперех. Літаючи, здійснювати рух по колу. Супутники типу "Космос", що облітають Землю за 97 хвилин, мають можливість з висоти 625-630 кілометрів "бачити погоду" (Рад. Укр., 27.VII 1967, 3); — Учені двох супутників запустили в небо. Собака облетіла навколо Землі! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 145).
2. перех. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь. Те тіло, що впало від месницьких рук, Здаля облітає презирливий крук (Рильський, Поеми, 1957, 294); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт уже зник. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (Собко, Зор. крила, 1950, 39).
3. тільки док., перех. Летячи, побути по черзі в багатьох місцях, скрізь. Ой брати, мені надайте Крила соколині: Облечу я край свій рідний Об одній годині (Стар., Вибр., 1959, 28); [Полковник:] Над Мадрідом [були]. В Америці — переганяли літаки. Над Берліном, Плоєштами! І, взагалі, діду, облетіли майже всю планету (Довж., І, 1958, 348); // перен., розм. Швидко обійти, об’їхати і т. ін. що-небудь. Мов сизая голубонька, Село облетіла [княжна]. У всіх була, всіх бачила (Шевч., II, 1963, 31).
4. перех., перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім. По юнацьких піснях, що дзвенять, облітаючи світ,.. я вас, мої друзі, пізнаю (Голов., Поезії, 1955, 22); Леніна заповіт облетів увесь світ (Укр.. присл.., 1955, 332); Чутка .. зразу облетіла усе місто (Мирний, І, 1954, 251); Звістка про те, що в колгоспі відкрилися дитячі ясла, вмить облетіла село (Мокр., Сто.., 1961, 69).
5. неперех. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо). З дерев облітало пожовкле листя (Гур., Наша молодість, 1949, 26); Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (Рильський, II, 1960, 268); // Скидати з себе листя, пелюстки квіток тощо (про дерева, кущі і т. ін.). Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом (Сос., II, 1958, 67); Облітала вишня. Стелила білоцвіт (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 195); // Плавно спадати додолу з поверхні чого-небудь. Їздові не щадили батогів, піна клубками облітала з коней (Гончар, III, 1959, 359).
6. перех., розм. Випереджати кого-, що-небудь при польоті.
ОБЛІТА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь. — Я розкажу тобі: де був, Що бачив, що почув, — Я облітаю всі кутки… (Гл., Вибр., 1951, 75); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (Рильський, II, 1960, 153); Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 11); // перен., розм. Швидко оббігати, об’їздити що-небудь. Од радості і незчулась [Настя], як облітала трохи не всю Ришканівку і запросила всіх кумів (Н.-Лев., III, 1956, 273); Ми не встигли ще як слід звикнути до палуби.., як на бриг перебіг із берега Сев. Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Янов., II, 1958, 149); За цей час ми встигли облітати чотири повіти, знищити щось зо три денікінських загони (Кир., Вибр., 1960, 101).
ОБЛІТА́ТИ3 див. облі́тувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 527 - 528.