ОБМЕ́ЖНИЦТВО, а, с., розм., рідко. Дотримування застарілих виробничих норм, обмеженого використання виробничих можливостей, вузький підхід до справи і т. ін. В критиці психології Галушки, як психології обмежництва і косності, ми бачимо відбиття того ж таки ідейно-естетичного ідеалу, який стверджувався письменником позитивними образами його п’єси "Платон Кречет" (Талант.., 1958, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 536.