ОБМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмертві́ти. Кіндрат розкрив обмертвілі губи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 127); В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве (Вас., II, 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 537.