ОБМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Втратити ознаки життя; омертвіти.
2. Те саме, що обме́рти. Вона ж, очей не піднімаючи, сиділа, .. а то разом стрепне залізом, залізо забряжчить на їй, — і рвонеться як навіжена, та й знов обмертвіє (Вовчок, І, 1955, 175); Коло дверей… як заскавулить [Варка], так я й обмертвів (Кос., Новели, 1962, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 537.