ОБМЕ́Т, у, ч. Велика сітка для лову звірів, риби. * Образно. Наш човен самотній, в темряву повитий, В золотисті обмети, мов щука, влітав (Стельмах, Добрий ранок, 1941, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 537.