ОБМЕ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прошивати по краях стібками (шви, петлі і т. ін.). Обметати петлі; * Образно. Не переляк, а сатанинська усмішка обметує уста Палійчука (Стельмах, І, 1962, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 537.